Псалом 101

Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде. Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене. Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли. Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій. Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї. Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах. Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі. Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене. Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами. Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене. Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава. Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід. Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час. Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його. І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї. Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй. Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх. І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа. Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю, щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених, щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі, коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу. Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого. І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно. На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх. Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться. Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться. Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».